37

Асиметрія економічних відносин країн-членів НАФТА.

ПЛАН

• Вступ 3
• Розділ 1. НАФТА - Північноамериканська зона вільної торгівлі 5
• • 1.1 Фактори створення зони вільної торгівлі в північноамериканському регіоні 5
  • 1.2 Передумови інтеграції в рамках НАФТА 10
  • 1.3 Економічні показники північноамериканського інтеграційного угруповання 12
• Розділ 2. Форми й особливості взаємодії країн у рамках НАФТА 15
• • 2.1 США як лідер північноамериканської економічної інтеграції 15
  • 2.2 Роль Мексики в НАФТА, асиметрія відносин з Канадою 18
  • 2.3 Роль Канади в НАФТА, асиметрія відносин з Мексикою 21
• Розділ 3. Перспективи розвитку НАФТА 24
• • 3.1 НАФТА і проблема створення панамериканської зони вільної торгівлі 24
  • 3.2 Роль НАФТА у світових глобалізаційних процесах 27
  • 3.3 Перспектива розвитку економічних відносин України з країнами членами НАФТА 29
• Висновок 33
• Список використаної літератури 36

Вступ

Для сьогоднішніх міжнародних економічних відносин характерні нові кількісні і якісні характеристики. Основні форми світогосподарських звязків, міжнародна торгівля, рух капіталів, міграція населення і трудових ресурсів, транснаціональна діяльність, нарешті, інтеграційні процеси у світі - досягли небачених раніше масштабів. Змінилися їхнє місце і роль у розвитку сучасного суспільства.

Прикметою часу стає різке збільшення динамічності і масштабів міграції населення, трудових ресурсів, що веде до міжнародного переміщення такого важливого фактора виробництва, як праця. У цей процес залучені десятки мільйонів людей. Диверсифікувалися регіони постачальники ресурсів іммігрантів, їх якісний, кваліфікований склад. У свою чергу інтеграційний варіант розвитку полегшує пересування робочої сили, знімаючи офіційні границі і скасовуючи багато формальностей. Процеси інтеграції та глобалізації набули суспільного характеру.

Особливий інтерес до стратегічного регіоналізму виявляють Сполучені Штати Америки. Так, з 1 січня 1994 р. на території США, Канади і Мексики вступила в дію Угода про створення Північноамериканської зони вільної торгівлі (НАФТА). Як показує історичний досвід, торгово-економічні відносини між трьома країнами були і залишаються основним фактором розвитку північноамериканського господарського комплексу.

Основна мета даної роботи полягає у дослідженні особливостей функціонування Північноамериканської зони вільної торгівлі та асиметрії економічних відносин між країнами-членами угоди зокрема.

Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємоповязаних завдань:

· розглянути фактори створення зони вільної торгівлі в Північній Америці;

· дослідити передумови інтеграції в рамках НАФТА;

· вивчити форми й особливості взаємодії країн у рамках НАФТА

· розкрити перспективи розвитку НАФТА

Предметом курсової роботи є економічні відносини, що виникають в процесі функціонування Північноамериканської зони вільної торгівлі.

Обєктом курсової роботи є Північноамериканська зона вільної торгівлі (НАФТА).

Курсова робота складається із трьох розділів, в яких послідовно досліджується поставлена проблема.

Розділ 1. НАФТА - Північноамериканська зона вільної торгівлі

1.1 Фактори створення зони вільної торгівлі в північноамериканському регіоні

Самим розвинутим інтеграційним угрупуванням на американському континенті є Північноамериканська зона вільної торгівлі (“North American Free Trade Area” - НАФТА), утворена в січні 1994 року США, Канадою і Мексикою. НАФТА є в даний час найбільшою в світі регіональною зоною вільної торгівлі, з населенням в 406 млн. чол. і сукупним валовим продуктом у розмірі 10,3 трильйона доларів. Угода про Північноамериканську зону вільної торгівлі містить комплекс домовленостей, що розповсюджуються крім торгівлі на сферу послуг і інвестицій, і вперше обєднує промислово розвинуті держави і країну, що розвивається.

Створення зони вільно торгівлі в північноамериканському регіоні було обумовлено рядом чинників: по-перше, географічною близькістю країн-учасниць і елементами взаємодоповнювання структур національних економік; по-друге, тісними торговими звязками між ними і виробничою кооперацією, що розширяється; по-третє, мережею підконтрольних підприємств американських ТНК в Канаді та Мексиці і Канадських ТНК в США і, нарешті, посиленням позицій ЄС, Японії і нових індустріальних країн на світовому ринку [17, c.53].

Про масштаби економічного взаємозвязку США, Канади і Мексики на основі взаємної торгівлі і руху капіталу можна судити за наступними даними. В США реалізовується близько 75-80% канадського експорту (20% ВВП Канади). Частка США в іноземних прямих інвестиціях в Канаді - понад 75% і Канади в США - 9%. В США прямує близько 70% мексиканського експорту, а звідти поступає 65% мексиканського імпорту. Частка США в загальному притоці прямих іноземних інвестицій до Мексики перевищує 60%. ВВП США в 14,5 раз перевершує ВВП Канади і в 19 разів - Мексики [12].

Угоду про НАФТА можна вважати принципово новим етапом в процесі лібералізації торгівлі товарами і послугами, а також інвестицій між США, Канадою і Мексикою. На відміну від Західної Європи в Північній Америці імпульси до створення господарського комплексу йшли “від” низу до верху - від прагнення до співпраці між американськими і канадськими компаніями.
В течії XX в. поступово розмивалися межі між США і Канадою шляхом відносно вільного руху товарів, капіталу, робочої сили. Якісна зміна економічних відносин між США і канадою відбулася в 1988 р., коли на міждержавному рівні була укладена американо-канадська угода про вільну торгівлю. Воно передбачало взаємні зобовязання двох країн ліквідовувати обмеження в торгівлі товарами і послугами (на транспорті, в телекомунікаціях, компютерних, фінансових системах, в області туризму), відмінити обмеження на іноземну власність в кредитно-фінансовій системі Канади і канадських банків в США і ряд інших положень.

За чисельністю населення, за обємом сукупного валового продукту і ряду базових економічних показників північноамериканське інтеграційне угрупування сопоставимо з Європейським союзом. НАФТА володіє могутнім (особливо завдяки США) економічним потенціалом, наприклад, щорічний обєм виробництва товарів і послуг США, Канади і Мексики дорівнює 5 трильйонам доларів, а їх частка в світовій торгівлі складає майже 20%.
Структура північноамериканського інтеграційного комплексу має свої особливості в порівнянні з європейською моделлю інтеграції.
Інша особливість північноамериканського економічного угрупування полягає в тому, що її учасники знаходяться в різних стартових умовах. Якщо Канаді за останнє десятиріччя вдалося наблизитися по головних економічних макропоказниках (обєму ВВП на душу населення, продуктивності праці) до США, то Мексика, довгі роки що знаходилася на положенні економічно відсталої держави з великою зовнішньою заборгованістю, поки що помітно відстає від цих країн по основних базових показниках [21, c.74].

Створення в 1994 р. НАФТА відображає новий підхід в теорії і практиці інтеграції. Вперше держава “третього миру” добровільно обєдналася з двома високорозвинутими країнами. Різниця в розмірах ВВП на душу населення між Мексикою і США досягає 6,6 рази, а з Канадою - 4,1 рази. Такий істотний розрив в рівнях економічного розвитку країн-членів утрудняє створення єдиного господарського комплексу.

Ключовими моментами угоди про НАФТА, детально регламентуючого багато аспектів економічних відносин між сусідніми країнами, є:

· відміна всіх митних зборів на товари, якими торгують між собою США, Канада і Мексика, до 2010 року;

· поетапне скасування значного числа нетарифних барєрів в торгівлі товарами і послугами;

· помякшення режиму для північноамериканських капіталовкладень в Мексиці;

· лібералізація діяльності американських і канадських банків на фінансовому ринку Мексики;

· захист північноамериканського ринку від експансії азіатських і європейських компаній, що намагаються уникнути американських мит шляхом реекспорту своїх товарів в США через Мексику;

· створення американо-канадської арбітражної комісії.

Таким чином, угода про створення НАФТА припускає, що країни учасниці збережуть національні митні тарифи в торгівлі з третіми країнами, і у взаємній торгівлі поле перехідного періоду в 10 років (в деяких випадках - 15 років) в цій економічній зоні буде вільний обіг товарів. Воно розповсюджується на товари, які кваліфікуються як вироблені в США, Канаді і Мексиці. Реалізація угоди приведе до усунення всіх тарифних і нетарифних барєрів в торгівлі. Крім того, воно передбачає поліпшення торгівлі послугами, встановлення справедливих правил для взаємних інвестицій і здійснення державних закупівель, посилення захисту прав на інтелектуальну власність, створення механізму врегулювання суперечок [12].

Усуваючи тарифи і інші протекціоністські барєри, НАФТА встановлює обмежувальні правила торгівлі рядом товарів і інвестицій в деяких секторах економіки, особливо “чутливих” до іноземної конкуренції (це відноситься до сільського господарства, енергетики, продукції автомобільної промисловості, текстильних виробів). Крім цього угода містить обмовки, що дозволяють тимчасово відновити захист для галузей промисловості, яким завдано збитку імпортом відповідної продукції.

В угоді всі товари розбиті на три великі групи - промислові (без текстильних товарів), сільськогосподарські і текстильні вироби, включаючи одяг. Для кожної групи розроблені графіки зниження мит, а на ряд промислових товарів було передбачене і здійснене негайно зняття мит. Мита на решту товарів намічено відмінити протягом 5, 10 і 15 років. Відмінність графіків зниження мит на промислові товари (з тимчасовим інтервалом в пять років) обумовлена “чутливістю” відповідних галузей промисловості до імпорту конкуруючих виробів.

Диференційовані умови лібералізації торгівлі передбачені і для окремих країн - учасниць угоди. Наприклад, мексиканські тарифи на імпорт американських промислових товарів будуть усунені протягом 10 років. При цьому приблизно половина мексиканських мит усувається при вступі угоди в силу; надалі (в перебігу пяти років) до 70% всіх товарів із США ввозитимуться до Мексики безмитно. З боку США Мексика отримує полегшений доступ до великої частини північноамериканського ринку; зняття мит в перебігу пяти років розповсюджується майже на 90% промислових виробів. В той же час тарифи на незначне число виробів, “чутливих” для американської промисловості, не будуть ліквідовані практично до кінця 15-річного періоду.
У взаємній торгівлі США і Канади існує домовленість не змінювати графіки зниження тарифів, раніше розроблені в рамках двосторонньої угоди між ними в 1989 році [12, 17].

Поетапне зниження митних тарифів в рамках НАФТА відбувається виходячи з базових ставок, що діяли на 1 липень 1991 року. Відносно правил походження товарів НАФТА встановлює наступні вимоги: товар повинен бути повністю вироблений в північноамериканській зоні вільної торгівлі або істотно перетворений в новий товар і відповідно потрапляти під іншу тарифну позицію Гармонізованої системи. Для деяких товарів (автомобілі, хімічні продукти, взуття), крім того, необхідно щоб не менше 50-60% компонентів були вироблені в країнах - учасницях угоди.

В НАФТА фактично встановлюється національний режим в торгівлі, причому він розповсюджується не тільки на товари, але і на послуги, включаючи право інвестувати в сферу послуг і продавати послуги закордон. Наприклад, у сфері фінансових послуг НАФТА дає можливість банкам США і фірмам, діючим на ринку цінних паперів, функціонувати в Мексиці вперше за останні півстоліття представництва з повним набором функцій.

Угода про створення НАФТА встановлює 5 основних принципів захисту іноземних інвесторів і їх інвестицій в зоні вільної торгівлі: недискримінаційний режим; зняття особливих вимог до інвестицій або інвесторів (ці вимоги звичайно відносяться до видів діяльності, здійснюваних по розпорядженню держави або схваленим їм, як умова установи або функціонування іноземних підприємств в конкретній країні); вільне переміщення фінансових коштів, що мають відношення до інвестицій; експропріація тільки відповідно до міжнародного права; право звертатися до міжнародного суду у разі порушення Угоди.
Віддаючи належне важливому значенню НАФТА для розвитку регіональної співпраці, американські експерти відзначають, що угода приносить відносно скромні результати економікам США і Канади, оскільки між обома країнами і до угоди були порівняно невеликі обмеження в торгівлі і в області трансграничних інвестицій [7, c.113].

Проте вона принесе вигоди економіці Мексики. Однієї з головних цілей угоди, з позицій інтересів США, є забезпечення подальшого проведення економічних реформ в цій країні. Ці реформи, як очікується, створять більш передбачений, стабільний підприємницький клімат для американських і канадських експортерів і інвесторів. Мексика сподівається, що із створенням сприятливого клімату в області торгівлі і інвестицій можна чекати притоки капіталів і збільшення зайнятості. Крім цього Мексика зацікавлена в ослабленні протекціонізму США і розширенні експорту в США і Канаду, а також в отриманні доступу до нових технологій і природних ресурсів.

В цілому реалізація НАФТА, як вважають експерти, призведе до підвищення темпів зростання США і Канади максимум на 0,5 процентні пункти за умови одночасного виконання всіх його положень. Такий скромний ефект пояснюється, з одного боку, порівняно низькими барєрами в торгівлі і активній інвестиційній діяльності між США і Канадою ще до укладання угоди, що сприяло взаємному переміщенню товарів і послуг, а з іншою - відносно невеликим розміром економіки Мексики в порівнянні з американською і канадською. Для Мексики вигода, за найоптимістичнішим прогнозом, оцінюється в 11% зростання ВВП [6, c.285].

Таким чином, інтеграційні процеси в НАФТА порівняно з ЄС відрізняють домінуюче положення США в північноамериканському економічному регіоні, слабку взаємозалежність економік Канади і Мексики і повязану з цими процесами асиметричність економічної взаємодії США, Канади і Мексики.

1.2 Передумови інтеграції в рамках НАФТА

Зміна політичної і економічної ситуації в світі в кінці 80-х років, активізація інтеграційних процесів в Європі і Азіатсько-тихоокеанському регіоні, зростаюча конкуренція з боку Японії, соціально-політичні реформи в країнах Латинської Америки знову підняли питання про економічну взаємозалежність США, Канади і Мексики, про необхідність «повернення» американського бізнесу в Західну півкулю і зрештою про створення Північноамериканської зони вільної торгівлі, яка, по словах колишнього президента США Б. Клінтона, «стане основою для просування до обєднання всієї Латинської Америки -- з населенням 700 млн. чоловік -- в торгову одиницю, яка принесе процвітання всім народам, що проживають на американському континенті». Необхідно відзначити, що при підготовці договору Мексика, Канада і США розглядали значення, потенціал НАФТА з різних позицій.

Для США північноамериканська угода покликана забезпечити приріст не тільки економічної, але і геополітичної потужності Сполучених Штатів. Вона -- складова частина стратегічної політики США, направленої на досягнення широкомасштабної мети: вільний рух американських товарів і послуг, вільний доступ для американських інвестицій, захист прав інтелектуальної власності, зростання конкурентоспроможності, використовування нових регіональних порівняльних переваг за рахунок обєднання високих технологій і інвестицій США з дешевою робочою силою Мексики і дешевими багатими природними ресурсами обох країн-сусідів. Колишній помічник з економічних питань державного секретаря США Роберт Золік так охарактеризував важливість північноамериканської інтеграції: «НАФТА -- добра стратегічна можливість забезпечити, усилити і розвивати континентальну базу в економічних і політичних відносинах, з тим, щоб укріплювати економічну потужність, лідерство і всесвітній вплив Америки. НАФТА буде ключовим компонентом в розробці і укладанню глобальних, регіональних і двосторонніх угод, що служать американським інтересам». Вже тоді в 1992p. йшлося про «один континент і одну економіку» [17].

Для Мексики НАФТА була необхідна для успішного виконання економічних реформ, модернізації економіки. У минулому Мексика була країною, залежною від експорту нафти, сьогодні вона є чистим експортером промислових товарів, що забезпечує стійке економічне зростання. В ході переговорів Мексика добивалася забезпечення надійного доступу на найбільший в світі ринок (з перспективою витіснення звідти «азіатських тигрів»), збільшення потоку інвестицій, включаючи повернення мексиканських капіталовкладень, а також зниження рівня захисту ринку США. Участь Канади в переговорах надавала для Мексики можливість відкриття нового експортного ринку і джерела інвестицій.

Крім того, створення зони вільної торгівлі може забезпечити більш надійний інвестиційний клімат в Мексиці, а значить, залучить капітали і з третіх країн.

Зацікавленість Канади в членстві в НАФТА повязана з можливістю не тільки збереження переваг CUSFTA, але і модифікації деяких її положень, а також забезпечення надійного доступу своїх товарів на мексиканський ринок, а в майбутньому на швидко зростаючі ринки латиноамериканських країн.

На новому «витку цивілізаційної еволюції», на етапі підписання НАФТА США, Канада і Мексика визнали необхідність зміцнення взаємної дружби і співпраці; сприяння гармонійному розвитку світової торгівлі; створення розширеного і надійного ринку для своїх товарів, послуг і капіталів; усунення перешкод в торгівлі; встановлення чітких і взаємовигідних правил ведення торгівлі з тим, щоб забезпечити стабільний розвиток економіки, сприяти інноваційним процесам, підвищити рівень життя населення [17, 12].

1.3 Економічні показники північноамериканського інтеграційного угруповання

Як і інші регіональні інтеграційні блоки, НАФТА організоване з метою розширення економічних звязків (перш за все, взаємної торгівлі) між країнами-учасниками. Забороняючи державам-членам дискримінацію відносно взаємних товаропоставок і інвестицій, НАФТА встановлює протекціоністські правила проти зовнішніх виробників (зокрема, в текстильній промисловості і автомобілебудуванні).

Економічна інтеграція в Північній Америці відрізняється від інтеграції в Західній Європі і Азії, заснованій на злагодженій регулюючій діяльності багатьох високорозвинутих держав.

В інших регіонах інтеграція здійснювалася зверху «вниз», коли міжурядові угоди стимулювали контакти підприємців різних країн. В НАФТА, навпаки, процес інтеграції йшов «від» низу до верху: спочатку високого рівня досягли міжкорпоративні звязки, а потім на їх основі приймалися міждержавні угоди.

Усередині НАФТА, на відміну від ЄС і АТЕС, є тільки один центр економічної сили - США, чия економіка у декілька разів перевершує Канаду і Мексику разом узяті. Ця моноцентричність полегшує управління (країна-лідер легко може навязати свої рішення більш слабим партнерам), але одночасно створює середовище потенційних конфліктів (партнери США можуть виявитися незадоволеними своїм підлеглим положенням). Крім того, інтеграція виявляється однобокою: Канада і Мексика тісно інтегрована з США, але не один з одним.

Через моноцентричність в НАФТА немає спеціальних наддержавних інститутів (як Європарламент в ЄС), оскільки вони стали б лише придатком до адміністрації США. Центральним організаційним інститутом НАФТА є Комісія по вільній торгівлі на рівні міністрів торгівлі, яка стежить за виконанням угоди і сприяє вирішенню суперечок, що виникають при його інтерпретації. Вона контролює діяльність 30 комітетів і робочих груп. Якщо яка-небудь країна зважиться ігнорувати рішення Комісії, то вона зіткнеться з торговими і іншими санкціями інших партнерів по блоку.

Основні показники соціально-економічного розвитку країн-членів Нафта наведено у таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Показники соціально-економічного розвитку країн - членів НАФТА в 2005 році [17]

Розглянемо, які переваги у торгівлі отримали країни, які беруть участь в угоді. Так, за період з 1993 по 2005 рр. відбулося збільшення інвестиційних та торгових потоків між країнами-членами НАФТА на 173%, з 297 млрд. дол. США до 810 млрд. дол. США. Кожного дня товаропотік між трьома країнами становить приблизно 2,2 млрд. дол. США.

Експорт США, за аналізований період, зріс загалом на 77%, а з країнами НАФТА на 133%. Канада та Мексика для США, на сьогодні, є найбільшими торговими партнерами. Так, експорт США в Канаду, за період існування угоди, зріс на 62%, а в Мексику на 106% при загальному збільшенні експорту в інші країни на 36% (рис. 1.1) [17].

Рис. 1.1 Збільшення експорту США з 1993 по 2005 рр. [17]

З моменту заснування НАФТА експорт сільськогосподарської продукції з Мексики та Канади до США зріс на 55%. Участь у НАФТА є досить сприятливим для сільського господарства Мексики, так експорт сільськогосподарської продукції до США зріс на 5,7 млрд. дол.. США за останні 12 років.

У 2005 році 63% імпорту Мексики приходилось на США (рис.1.2).

Рис. 1.2 Збільшення імпорту Мексики з 1993 по 2005 рр. [17]

За період з 1993 по 2005 рр. відбулося збільшення реального ВВП США на 48%, Канади на 49%, Мексики на 40%. Обсяг інвестицій з США до Мексики, за розглянутий період, зріс на 242%, а до країн які не є членами НАФТА тільки на 148%. Інвестиції Мексики в економіку США, за даний період, зросли на 280%, в той час як до інших країн на 185% [17].

Товаровиробники трьох країн - учасниць НАФТА розглядають ринок трьох країн як єдине ціле і це є основним досягненням даної угоди.

Розділ 2. Форми й особливості взаємодії країн у рамках НАФТА

2.1 США як лідер північноамериканської економічної інтеграції

В 20 ст. США відстоювала принципи лібералізації світової торгівлі. НАФТА створює прецедент ліберального врегулювання нових сфер, поки що не регульованих в рамках ВТО, - таких, наприклад, як інвестиції, права на інтелектуальну власність, торгівля послугами. Тому саме США виступили ініціаторами укладання Північноамериканської угоди про свободу торгівлі (НАФТА) з Канадою і Мексикою.

Оскільки НАФТА демонструє ефективність регіональних коопераційних звязків, інші країни Латинської Америки і існуючі тут регіональні обєднання (МЕРКОСУР, Андській пакт і ін.) ведуть переговори про створення загальноамериканського інтеграційного союзу ФТАА (Free Trade Agreement Americas - FTAA) на основі НАФТА. Ця ідея також підтримується США, прагнучих укріпити загальноамериканську економічну інтеграцію для економічної конкуренції із Західною Європою (блоком ЄС) і східно-азіатськими країнами (блоком АТЕС).

За ініціативою Вашингтона, в Майамі в 1994 грудні була організована перша після 1967 зустріч глав держав і урядів країн двох Америк (Північної і Південної). Саме в ході цього самміту США була висунута ідея створення єдиної американської зони вільної торгівлі з орієнтиром на усунення до 2005 всіх барєрів для розвитку торгівлі в західній півкулі. В 1995 заявку про приєднання до НАФТА подала ще одна латиноамериканська країна, що розвивається, Чилі. Адміністрація США підтримала план приєднання Чилі до НАФТА, проте в кінці 1997 конгрес США заблокував цей план, що ослабило позиції США напередодні другого «Самміту Америк», що відбувся в квітні 1998 в Сантьяго (Чилі). В ході цієї зустрічі лідерам 34 країн західної півкулі не вдалося добитися угоди про будь-які практичні заходи, вони домовилися лише про необхідність вести переговори по проблемі створення ФТАА.

Плани США розширювати НАФТА на південь зустрічають серед латиноамериканських країн насторожене відношення. Бразилію, Аргентину і низку інших «нових індустріальних країн» Латинської Америки не влаштовує модель економічних відносин в рамках НАФТА між розвинутими (США, Канада) і країнами, що розвиваються (Мексика). Хоча економічна лібералізація в НАФТА дала сильний імпульс розвитку економіки Мексики, проте зростання мексиканського експорту відбувається в значній мірі за рахунок «макіладорас», тобто складальних підприємств - філіалів американських компаній. В структурі мексиканського імпорту із США на комплектуючі доводиться приблизно 75%. Така залежність не дозволяє латиноамериканським партнерам США розраховувати на істотні конкурентні переваги, розвивати повні технологічні виробничі ланцюжки усередині країни і експортувати кінцеву продукцію. У результаті складальні експортні виробництва відносно благополучні, проте це створює «анклавну економіку», не приводить до якісної модернізації господарства в цілому [18, c.71]

Економічний вплив НАФТА на Сполучені Штати. Сполучені Штати в результаті укладання цієї угоди отримали значні вигоди:

· в переважній більшості галузей були поступово зведені до мінімуму барєри проти іноземних виробників з країн-партнерів по НАФТА, що дозволяло закупляти у них багато товарів дешевше, ніж в самих США;

· перед американськими компаніями відкрилися набагато більш широкі можливості доступу на ринки країн-сусідів, що розширювало ринок збуту.

Участь США в регіональному інтеграційному процесі перетворилася на могутній чинник довгострокової позитивної дії на внутрішньоекономічний розвиток.

Загальний товарообіг з Мексикою тільки за 1993-1997 виріс майже в 2,5 рази (з 80,5 млрд. дол. до 197 млрд. дол..), з Канадою - майже в 2 рази (з 197 до 364 млрд. дол..). На обидві ці країни доводиться третина зовнішньої торгівлі США. Статус безмитних товарів розповсюдився вже на дві третини всього американського експорту в регіоні, і ці можливості продовжують розширятися. США потребують такої регіональної економічної інтеграції для підвищення своєї конкурентоспроможності по відношенню до основних економічних суперників - ЄС і Японії [9]..

В той же час різні екологічні і профспілкові групи в США, як і багато членів американського Конгресу, побоюються переміщення американської ділової активності до Мексики з її низькими трудовими і екологічними стандартами. Крім того, американці бояться потоку іммігрантів з Мексики, який в 2005-му вже досяг 400 тис. чоловік в рік. Подібна «латиноамериканізація США» видається багатьом американцям загрозою їх цивілізації, заснованої на цінностях протестантської європейської культури.

2.2 Роль Мексики в НАФТА, асиметрія відносин з Канадою

Для Мексики членство в НАФТА означає гарантований доступ на американський ринок, поглинаючий приблизно 80% всього мексиканського експорту, збільшення притоку іноземних інвестицій. Прагнення до економічної інтеграції з США стало стимулом неоліберальних реформ, проведених мексиканським урядом ще на початку 1980-х, відмови від імпортозаміщуючої стратегії розвитку.

Через регіональне обєднання з США Мексика стала поступово інтегруватися в глобальну економіку. Особливе значення для неї мало також позитивне рішення питання про зовнішній борг після значних фінансових втрат, понесених в 1980-і: мексиканський уряд добився крупних кредитів від США для реалізації угод по вільній торгівлі. Багато іноземних компаній сталі переносити свою діяльність на територію Мексики з метою проникнення на американський і канадський ринки.

Критики мексиканського членства в НАФТА указують на те, що вигодами від нього користується майже виключно еліта, але не трудящі. Привабливість Мексики для іноземних підприємців повязана багато в чому з низьким рівнем життя (низькою оплатою праці) і низькими екологічними стандартами. Тому США не проявляють сильної зацікавленості в поліпшенні життєвого рівня мексиканців.

Участь в НАФТА повернула Мексику до такої програми торгової лібералізації і реструктуризації економіки, яка в майбутньому робить відхід від неї скрутним, а повернення до економічної самостійності - практично неможливим [9, 4].

Сьогодні Мексика є для Канади шостим експортним ринком і четвертим джерелом імпортних товарів. Обєм товарообігу Канади з Мексикою перевищує 14  млрд. дол. і поступається тільки канадській торгівлі з США, Китаєм, Японією і, трохи, з Великобританією. Він перевершує канадську торгівлю з такими країнами, як Німеччина, Франція, Італія. В Карибо-латинській Америці Мексика є канадським торговим партнером номер один: товарообіг з нею в 5  разів більше, ніж з другим канадським контрагентом  - Бразилією, в 12  разів більше, ніж з Чилі, і в 14 разів, ніж з Венесуелою. Хоча в післявоєнний період Мексика постійно входила в першу трійку торгових партнерів Канади в Карибо-латинській Америці, її відрив від інших держав ніколи не був таким значним: ще в 1996  р. канадський товарообіг з Мексикою (1,8  млрд. дол.) був практично рівний обєму її торгівлі з Бразилією (1,7  млрд. дол.) [17].

З свого боку, Канада  - другий експортний ринок Мексики і четверте джерело її імпорту.

При всьому тому питома вага Мексики в імпорті Канади складає всього 3,6%, а в канадському експорті і того менше  - 0,6%. Це пояснюється тим, що левова частка канадської зовнішньої торгівлі доводиться на ринок однієї країни  - США, тоді як на частку решти всього світу залишається лише 13,9% по експорту і 39,3% по імпорту [17, 4]. В таблиці 2.1 проаналізовано економічне значення Мексики для Канади.

Таблиця 2.1

Економічне значення Мексики для Канади

Джерело: Statistics Canada, CANSIM Table 376-0051, 26.03.2006.

В Карибо-латинській Америці Мексика є важливим обєктом довгострокового канадського приватного капіталу  - 3-е місце після Чилі і Бразилії. При цьому темпи зростання канадських інвестицій в цю країну з 1995  р. вище, ніж в будь-яку іншу країну регіону. Так, за останні десять років (з 1995 по 2005  р.) їх обєм виріс в 6,3 рази, тоді як в Чилі, яка, до речі, також з 1998  р. повязана з Канадою двосторонньою угодою про вільну торгівлю,  - в 4,7 рази, до Бразилії  - в 2,2 рази.

Якщо в 1987-1991  рр., тобто до початку переговорів про НАФТА, обєм прямих канадських приватних інвестицій в Мексиці практично не мінявся і тримався на відмітці трохи вище за 200  млн. дол. в рік, то починаючи з 1992  р. він постійно зростав: після видимого стрибка (подвоєння) обєму в 1994  р., коли було укладено НАФТА, з подальшим приростом порядку 500  млн. дол. щорічно [20, c.115].

Зараз в Мексиці ділові інтереси мають понад тисячу канадських компаній, у тому числі такі відомі, як «Магна Інтернешнл», «Трансалта», «Бомбардьє», «Джи-ти-сі трансконтіненталь». Візитною карткою канадського бізнесу є «Торре мейор»  - найбільша офісна будівля в Карібо-Латинській Америці, зведене в Мехіко канадською компанією «Райхманз інтернешнл». Не менше символічною є присутність в економіці цієї країни могутніх канадських банків, число яких збільшилося з двох на початку 1990-х років до чотирьох до кінця десятиріччя. Цікаво, що рішення про зміцнення своєї бази в Мексиці, включаючи декілька стратегічних придбань місцевих фінансових інститутів, канадські банки прийняли, не дивлячись на то, що в 1994-1995  рр. вибухнула так звана «криза песо», в результаті якого Мексика девальвувала свою валюту. Це свідчить про те, що мексиканський ринок для Канади  - це всерйоз і надовго, оскільки канадські банки, відомі своєю обережністю, йдуть на розширення присутності на зарубіжних ринках тільки в тому випадку, якщо є повна упевненість в їх значущості і перспективності [20, c.116].

Ще один новий момент, на який звертають увагу канадські фахівці  - зростаюча участь в економічному діалозі середніх і дрібних компаній двох країн, чого до створення НАФТА не спостерігалося.

Для канадських туристів Мексика  - це ще і популярний курорт: сюди на відпочинок і в ділові поїздки щорічно приїжджає приблизно 1  млн. канадців. Хоча кількість мексиканців, відвідуючих Канаду, набагато менше, вона теж помітне росте, досягнувши на початку XXI  століття рівня в 160 тис. чоловік щорічно.

2.3 Роль Канади в НАФТА, асиметрія відносин з Мексикою

Канада - це обєктивно більш сильний член НАФТА, ніж Мексика, але більш слабкий, ніж США. Тому Канада схильна блокуватися з Мексикою при відстоюванні своїх інтересів, для надання тиску на Вашингтон. На початку 1990-х Канада спиралася на підтримку Мексики в протидії протекціоністським акціям Сполучених Штатів. У свою чергу, Мексика отримала в 1995 підтримку Канади при зверненні до МВФ і МБРР, коли виникла необхідність термінового втручання для порятунку мексиканського песо.

Канада активно виступає за розширення зони вільної торгівлі, вважаючи першочерговими кандидатами на вступ до блоку перш за все Чилі, а також Колумбію і Аргентину. Демонструючи свою самостійність і рішучість, канадці заявили, що не стануть чекати американців, і в 1996 уклали двосторонню угоду з Чилі про вільну торгівлю за зразком НАФТА, а також два додаткових - про регулювання трудових відносин і про охорону навколишнього середовища - за зразком відповідних потрійних угод 1993 між Канадою, США і Мексикою. Канада уклала з багатьма країнами Латинської Америки різні двосторонні угоди з окремих питань економічного співробітництва, настирливо пропагує ідею про інтеграцію НАФТА з МЕРКОСУРом. Канада найактивнішим чином включилася в здійснення плану створення ФТАА. В 1998 вона стала головувати на переговорах по укладанню цієї угоди, яка була оголошена пріоритетом канадської політики в регіоні [17].

Таким чином, Канада протягом всього одного десятиріччя перетворилася з досить пасивного спостерігача в повноправного і активного учасника багатобічних процесів і заходів країн регіону. При цьому канадці виступають в традиційній для себе ролі посередника між країнами з різними рівнями економічного розвитку і різної ідеологічної орієнтації.

Однією з найважливіших переваг, які Канада отримала в НАФТА, зявився кращий доступ на мексиканський ринок. Канадські фірми отримали можливість збільшити обєм продажів в секторах, доступ в які раніше був закритий, таких як автомобілебудування, фінансові послуги, вантажоперевезення, енергетика і рибальство. Крім того, канадський експорт поступово став більш різноманітним, а на товари оподатковувані ПДВ в експорті до Мексики в 2004 році довелося більше 50%. В результаті, зараз Мексика займає девяте місце серед найкрупніших експортних ринків Канади і є четвертим по значущості джерелом імпорту.

В таблиці 2.2 наведено показники прямих інвестицій Канади.

Таблиця 2.2

Загальний обєм накопичених прямих інвестицій Канади
в країнах  - членах НАФТА (млн. кан. дол.)

Statistics Canada, CANSIM Table 376-0051, 26.03.2006.

Не дивлячись на економічні зміни, які були потрібні Мексиці в результаті фінансової кризи в грудні 1994 року і його наслідків, канадський експорт до Мексики виріс на 5.4% і досяг 1.1 мільярдів доларів США в 1995 році, довівши показник двосторонньої торгівлі майже до 6.5 мільярдів доларів США. Експорт до Мексики виріс ще на 5.3% в 1996 році, а двостороння торгівля збільшилася на 10.4%, що склало більше 7.2 мільярдів доларів США.

Зусилля Мексики, направлені на лібералізацію її ринку, що продовжуються. особливо в сферах енергетики, банківської справи, телекомунікацій і транспорту, продовжують відкривати перед експортерами з Канади і США всі нові можливості. З розвитком і посиленням мексиканської економіки, попит на товари і послуги ростиме, і партнери Мексики по НАФТА цілком здатні задовольнити ці потреби.

Підписання НАФТА привело до більш значних змін в русі капіталу між Канадою і Мексикою. Канадські інвестиції до Мексики значно збільшилися, концентруючись в таких сферах як гірничодобувна промисловість, банківській справі і телекомунікаціях, тоді як спостережуване зростання мексиканських інвестицій до Канади, хоча і носить постійний характер, але все ще значно відстає в розмірах.

Таким чином, очевидний позитивний ефект проведений НАФТА на економіку Канади і її партнерів по НАФТА [17, 12].

Дію і результати дії НАФТА на економіку Канади надзвичайно важко зміряти з кількох причин. По-перше, ВНП Канади значно перевищує ВНП Мексики, тому торгівля з цією країною приречена бути одним з багатьох чинників, що роблять вплив на загальну картину зовнішньоторговельних звязків Канади. По-друге, ще до укладання Угоди, йшла активна торгівля між Канадою і її сусідами по регіону, таким чином НАФТА не провела революції в їх відносинах, а лише привела до зниження тарифів. По-третє, незабаром після вступу НАФТА в силу, в економіці Мексики почався спад. Прихильники Угоди і переконливо доводять, що НАФТА в значній мірі помякшило дію економічного спаду в Мексиці на американо-мексиканську торгівлю. Загалом і в цілому, хоча НАФТА, звичайно ж, не надало того згубного ефекту, який передбачали його супротивники, але і не принесло тієї величезної користі, яку обіцяли його прихильники, результати досягнуті чотири роки опісля після укладання угоди можна цілком оцінювати як позитивні. Канада є торговим партнером США номер один, Мексика також входь в першу десятку. На обох сусідів Канади по регіону доводиться одна третина світової торгівлі цієї країни. Такі торгові відносини забезпечують споживачам в цих трьох країнах товари за конкурентними цінами, а експортні галузі промисловості забезпечують робочі місця, зарплата на яких вище середнього.

Своїм ростом канадська економіка на одну третину зобовязана експортним показникам, що виросли в три рази швидше, ніж відповідні показники по валовому доході. У такий спосіб інтереси націй американського континенту призивають робити ставку на розвиток і розширення НАФТА.

Розділ 3. Перспективи розвитку НАФТА

3.1 НАФТА і проблема створення панамериканської зони вільної торгівлі

НАФТА відкрило шлях до створення єдиного континентального ринку і свободі пересування товарів, послуг, капіталу і робочої сили. Панамериканська зона вільної торгівлі (FTAA) могла б обєднати майже всі країни Північної і Південної Америки з населенням 800 мільйонів і загальним обсягом ВВП 11,4 трильйони доларів (більшим, ніж у Європейського Союзу).

Четвертий Всеамеріканський самміт, що пройшов в аргентинському місті Мар-дель-Плата у2005 р. де розглядали питання створення FTAA не приніс очікуваного результату. Головної мети, тобто підписання угода про створення зони вільної торгівлі на території двох Америк (FTAA), досягти не удалося. За угоду ратували Сполучені Штати, їх підтримували Канада, Мексика і Чилі. Проти виступили Аргентина, Бразилія, Венесуела, Парагвай і Уругвай. Опоненти FTAA стверджували, що запропонований США план загрожує не тільки економічним інтересам південноамериканських країн, але і їхньої політичної незалежності.

Вперше питання про створення FTAA було поставлено представниками США на Всеамеріканському самміті в Майамі в 1994 році. Створення зони було заплановано на 2005 рік. Однак далі заяв процес не пішов. В останні два роки американці прагнули реанімувати інтеграційний процес, натискали на латиноамериканських політиків, але результатів це не дало. На початку 2004 року на переговорах у Мексиці (по питанню створення полегшеної версії єдиного ринку, так називаної FTAA Lіght) Бразилія й Аргентина поставили США жорстку умову: скасувати всі субсидії американським сільгоспвиробникам і забрати митні барєри на шляху південноамериканської сільгосппродукції на ринок США. Адміністрація США погодилася піти назустріч вимогам латиноамериканських лідерів тільки в частині прямих аграрних субсидій, що складають лише 6,6% усіх дотацій фермерам і експортерам. Велика ж частина дотацій йде у виді непрямих кредитів чи страхових гарантій, а їх США скасовувати відмовились. Південноамериканців не влаштовує також те, що в проекті США немає і натяку на регіональні фонди розвитку, за рахунок яких усувалися б диспропорції в економічному розвитку країн-членів (такі фонди існують у Євросоюзу) [12].

Даний самміт показав, що в найближчому майбутньому США навряд чи удасться переконати своїх латиноамериканських опонентів прийняти рішення про створення FTAA. Країни континенту явно налаштовані на встановлення нової системи відносин з північним сусідом. Як заявив на самміті аргентинський президент Нестор Киршнер, "ми не проти інтеграції, але хочемо економічну інтеграцію без асиметрій, субсидій і протекціонізму. Ми хочемо інтеграцію не на користь більш сильному, а на користь усім" [12].

Без сумніву, зустріч у Мар-дель-Плата - це велика зовнішньополітична поразка США. Але і латиноамериканців однозначно переможцями теж не назвати.

По-перше, незважаючи на опозицію Венесуели і країн МЕРКОСУР (торговий блок, що поєднує Аргентину, Бразилію, Парагвай і Уругвай), інші 29 держав Південної Америки, що брали участь у самміті, заявили, що готові відновити переговори в подальшому. Мексика запропонувала продовжити переговори без участі Венесуели і чотирьох країн МЕРКОСУР, пояснюючи їхнє прагнення блокувати FTAA приватними інтересами.

По-друге, самміт оголив слабість інтеграційних процесів у Латинській Америці.

У блоці МЕРКОСУР розуміють: якщо південноамериканські країни будуть входити в Загальамериканську зону вільної торгівлі поодинці, лидируючі позиції в цій організації виявляться в США. Тому перш ніж вступати в FTAA, Латинська Америка повинна зд ...........