- анн(я), - енн(я): змагання, бачення, світіння, розуміння.

Ознакою власне української лексики є подовження попередніх приголосних в іменниках середнього роду на - я; гілля, волосся, знання, безлюддя, завзяття.

До власне українських слів належать також ті, що утворені за допомогою префіксів су - (сузіря, суміш), перед - (передвісник, передмова), між-, межи - (мшгіря, межиріччя), по - (поверх, подвіря), пр - (призвище, прізвисько, прірва).

Словниковий склад української мови весь час змінюється, оскільки змінюються окремі предмети і явища, які оточують людину. В мові відбувається два протилежних процеси - одні слова у словниковому складі зявляються, а інші зникають. Це відбувається поступово. Нові і застарілі слова вживаються у мові рідко, тому їж відносять до пасивної лексики.

Застарілі слова є двох типів. Одні з них називаються історизмами, а інші архаїзмами (від гр. archaios - старовинний, давній). До історизмів належать назви предметів і понять, що вийшли з ужитку: жупан, намітка, очіпок, соха, ступа, прач, сагайдак, пістоль, шеляг, корець, дворянин, підпасич, урядник, хорунжий, земський.

Історизми вживаються або у спеціальній історичній літературі, або в художніх творах, коли треба, відтворити певну історичну епоху. Вони не виконують якоїсь стилістичної функції, а є нейтральними словами, тобто назвами речей, явищ, процесів тощо, які вживалися у певний історичний час.

Архаїзми - це ті слова, що позначають існуючі й нині предмети, явища, процеси, але з якихось причин перестали активно вживатися у мові чи й зовсім зникли з її словника, бо були замінені іншими словами (зріти - бачити, вия - шия, ланіти - щоки, перст - палець, уста - губи). Проте ці слова нерідко зживаються в художній літературі з певною стилістичною метою.

Неологізми - це нові слова (від гр. neos - новий і logos - слово). Вони зявляються у мові разом з виникненням нових предметів_} явищ, понять, процесів у суспільному житті. Неологізми поповнюють словниковий склад і є неологізмами до того часу, доки не входять до загальновживаної лексики. Наприклад, не так давно слова телевізор, магнітофон, сервант, холодильник були неологізмами, а тепер стали загальновживаними, тому до неологізмів їх уже відносити не можна. Причини виникнення неологізмів можуть бути різні. Найчастіше вони зявляються як назви нових предметів, явищ, процесів. Такі неологізми є загальнонародними. Але є й інші неологізми - авторські. Такі неологізми утворюються окремими авторами з певною стилістичною метою і вживаються як художній засіб. Вони, як правило, не стають загальновживаними.

Індивідуальні авторські неологізми ще називаються оказіональними (від лат. occasionalis - випадковий).

Нових слів у мові виникає значно більше, ніж зникає старих, тому словниковий склад її постійно збагачується.

В сучасній українській мові, крім окремих слів, є стійкі словосполучення, які називають фразеологічними зворотами, або фразеологізмами (від гр. phrasis - звороти мови).

Наприклад: бувати в бувальцях - мати досвід, за тридевять земель - далеко, товкти воду в ступі - повторювати одне О те ж, без царя в голові - нерозумний, заморити червяка - трохи поїсти,

Фразеологізм найчастіше буває переосмисленням вільного поєднання елів. Зіставмо два речення: Гілки спружинили і вдарили по руках і Чоловіки вдарили по руках і мирно розійшлися. У першому реченні вираз вдарили по руках є вільним словосполученням, усі слова в ньому вжиті в своєму прямому значенні. Цілісне значення словосполучення зумовлене значенням тих слів, які до нього входять. У другому реченні цей вираз утратив своє первісне значення і вживається у новому переносному значенні - погодилися з чимось, дійшли згоди. Слова, що входять до складу вільного словосполучення, легко поєднуються з іншими словами (пор.: вдарити по ногах, по пальцях, по голові та ін.). Основна особливість фразеологізму полягає в тому, що він, незалежно від того, скільки слів до нього входить, виражає одне поняття і вживається у мові як готова одиниця: собаку зїв - досвідчений, содом і гоморра - безпорядок, ловити гави - бути неуважним, нема живої душі - безлюдно, немалий світ - далеко, впасти духом - зневірилися, носа не показувати - не появлятися та ін.

Фразеологічні звороти широко використовуються у мовленні, надаючи йому емоційності, вони можуть передавати додаткові відтінки жарту, іронії, насмішки, осуду, дорікання тощо.

За злитістю компонентів (слів), які входять до стійких словосполучень, фразеологізми поділяються - на фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності і фразеологічні сполучення.

До фразеологічних зрощень належать такі, загальне значення яких не випливає із значень тих слів, які входять до фразеологізму; за ніс водити - обманювати, брати під обстріл ~ ...........